Оксана Боднарюк розповідає про статеве виховання

СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОЇ СІМ'Ї

Боднарюк О.І.

 

  Нормальний сексуальний розвиток дітей та підлітків неможливий без відповідного статевого виховання. Воно починається з дитинства.

  Не слід давати дитині будь-яких роз'яснень з питання народження людини доти, поки вона не запитає сама. Якщо ж питання прозвучало, відповідати потрібно правильно, хоча й у доступній для дитини формі. У більшості дітей такі питання виникають у віці від 3 до 6 років. Після цього віку дитина, що не звертається за поясненням до батьків, встигає отримати відповідь зі сторони, причому нерідко у формі, що здійснює негативний вплив на її подальше життя. Не слід також замовчувати цієї теми, потрібно вести себе так, щоб у дитини виникло вільне, природне відношення до неї.

  Для статевого виховання важливе місце належить сім'ї, де виховується дитина. Батьки - кращі вчителі. Особливе значення мають взаємовідносини батьків, емоційна атмосфера в якій росте дитина. Уважне, турботливе відношення, повага батька і мами один до одного виховують відповідний стереотип поведінки: буду сильним і добрим, як тато, або турботливим і ніжним, як мама. І навпаки: взаємна неповага, сварки спричинюють неспокій на душі дитини і привчають з раннього дитинства до цинічності, грубого відношення до близьких. Тому поради молодим батькам такі: атмосфера довіри в сім'ї. Вислуховувати дітей і давати їм правильні та ясні відповіді. Діти повинні знати про статеве дозрівання все, щоб у майбутньому не відчувати страху перед чимось незнайомим.

Одним із завдань статевого виховання є формування етикетних норм щодо материнства і батьківства. Первинним осередком, необхідною умовою формування материнства та батьківства є сім'я. Саме у своїй сім'ї в дівчаток і хлопчиків виховуються статево-сімейні рольові якості та передумови до міцного шлюбу формуються у дівчинки шляхом виховання благородних рис жіночності, у хлопчиків - рис мужності.

  Підготовка дівчинки до материнства, хлопчика до батьківства ґрунтується на фізіологічних механізмах, історії розвитку сімейно-шлюбних взаємин та морально-етичних норм суспільства, в якому постійно відбуваються зміни моделі материнства, відповідні зміни у власних суспільних відносинах. Змінюється і ставлення жінки до своєї ролі матері.

Говорячи про батьківство в його широкому значенні, науковці мають на увазі сукупність біологічних, правових і виховних функцій, що виконуються чоловіком стосовно своїх дітей.

  Якщо материнський інстинкт спрямований на збереження потомства, турботу про нього, то батьківський орієнтований, головним чином, на захист матері і дітей. Як материнський, так і батьківський - це, насамперед, інстинкт продовження роду. Велику роль при цьому відіграє його соціальна обумовленість, оскільки людина може вижити лише в співтоваристві, для неї велике значення має приклад батьків і норм, що культивуються у суспільстві.

  У суспільному житті розгляду взаємин чоловік - жінка приділялася велика увага з давніх-давен. В Україні ідеалом була повна сім'я: чоловік, жінка, діти. Народна педагогіка стверджує, що подружня пара -         вісь сім'ї, а кохання двох - чоловіка та жінки - стає основою для творення життя. Діти зміцнюють сім'ю. Вони прикрашають родину, дарують радість, продовжують родовід.

  Материнство - одна із соціальних жіночих ролей, тому навіть якщо потреба бути матір'ю і закладена в жіночій природі, суспільні норми й цінності відіграють значиму роль у проявах материнського ставлення. Відомо, що для догляду за малюком наявність материнського інстинкту є необхідною умовою. Проте неготовність до материнства з психологічної точки зору є однією з причин відсутності материнської поведінки. Жінка, котра ніколи не спостерігала за процесом догляду за грудною дитиною, навіть при наявності материнського інстинкту, не здатна виявити ознак материнства, які формуються під час тривалих повсякденних спостережень дівчини за поведінкою старших жінок у сім'ї щодо малюка.

  Таким чином, материнська поведінка формується на основі інстинкту під впливом навчання та сімейного виховання.

 Зуміти навчитися з перших днів життя дитини бачити в ній особистість, що розвивається, якій потрібні і матір, і батько, любов і увага кожного з них - перше завдання батька.

Comments